Головна » 2012 » Грудень » 18 » Лист до Миколая
13:58 Лист до Миколая | |
Любий Миколаю,
Хтіли бисьмо попросити в Тя кілька презентів, але такво не для себе, нє, бо нам так по правді то ніц не тре, бо є ми абсолютно щасливими людьми, ну хіба дерунів нам бракує зо сметаною до того щастя, але то собі й самі можемо всмажити, слава Богу, бульба того року вродила. Просимо для тихво дітваків наших, яндрусів малих, тих, шо в зелених майках по зеленім полю гасают, для футболістів Карпат. Бо хоч вони всі вже й хлопи здорові за двайцять літ, а для нас вони так чи інак як діти. Ти, Миколаю, не бійся, багацько просили не будем, бо бахурі наші всі такі лити шо но просто, мають повні кишені форси, аж їм верхом лізе, то й самі си годні всьо вкупити. Але часами є таке, шо вони самі не відают шо власне того їм і бракує до зупевного щастя, і не будуть того мали, поки ми в Миколая не попросим, а Миколай їм під подушку не покладе. Ну то зачинаєм нашого списка і почнемо певні з Семіра Штіліча. Принеси му, Миколасю, такий-во словничок лайливих слів, босняцько-український, але такий манюнький, би можна було такуво пришити яку кишеньку до ґумки майток і го туда положити. А як дуже ся захоче якого моцного слова судді вповісти на полю, то отак глянув їдним воком і вже знаєш як то українською ся повідає. Бо української то наші судді не знают на відміну від босняцької і карточку демонструвати не будут. Богатінову, то було би файно якби здарував якого рупора, а як не маєш, то може і такво ґазету звичну рурою скрутити і вже би мав хлоп. Бо чи то він не вміє кричати, чи може голосу свого ся встидає, альбо слуху не має музичного, а може просто голосові зв’язки має слабонькі, але часом наші оборонці го попросту не чують і ся гублят, а він, як брамкаж, мав би ними керувати… І ото часто призводить до брамок, курйозних і нікому непотрібних. Маємо святу надію, же якби мав такого рупора, то зміг би врешті докричатись до наших оборонців і збудував би з них правдивого мура. Міськови, Миколайку, мусиш чогось такого файного під подушку положити, бо він цілісінький рік був дуже чемною дитино, хоч до рани прикладай, все повідав тіко правду, навіть як вона була гірка і навіть як приходилось за неї потім платити, перед каждою грою ходив до церкви, моливси рано і вечір, троха правда часами лаявси і шлякував, але то, Миколаю, не від легкого життя, мусиш нам повірити, а Місьо то є хлоп з гір, хлоп горєчий, може часом ся й не стримати. А тому ти вже там постарайся, принеси му яких файних мандаринок і цукерок, най ся потіше, тіки не клади тої чуколяди, такої фраєрської, з молоком від фіолєтових корів - «Мілка» ся називає. Наш Місько того не любе, бо корова має бути коровою, так, шо як йде, то за кілометр чути же то корова, а не якась там фіолєтова... Фіолєтові то най фйолки будут, а ше може сливки і баклажани, але в жадному разі не корови. Але такво від нас, то хтіли бисьмо попросити, жеби Миколай ше Місьові батарейки енерджайзер приніс, ну альбо тих, дюраселів, то вже най Миколай ся диве, які ліпші, і то цілий комплєкт, аби до наступного року хватило, бо шось не стєгує Місько цілого матчу, двайцять хвилин побігає і шлюс, корчі го хапають, то може би ті батарейки чимось зарадили? Олезьо, хлопчик наш золотий, має шось троха якусь дипресію, ніц го не тішит, ніц го не радує, навіть золота машина перестала приносити му радість, дивитись вже на неї не годен та й завіз до маркету, вирішив продавати. Не знаєм чи продав він вже її чи нє, але ясно же нема ніц шо би втішило нашого Олька більше і повернуло му ту феєричну гру за якою ми вже забанували, як не новий колір, а тому просимо Миколая, жеби спрезентував Олезьові, нє, не нову машину, то най собі сам заробе, а банку фарби, якоїсь такої може платинової, альбо брильянтової, а може бурштинової, то вже най Миколай вибере яка ся буде ліпше дивила. Ігорцьові, то просили би якогось такого шампуня елєґанського для кучерів, і то такого жеби кучері ся тримали навіть як дві години по полю будеш гасав. Бо помітили ми же Ігорко грає багато ліпше, як має файні кучері на голові. А ше можеш в той шампунь підмішати якого такого лікарства від облисіння, мусить бути якась така панацея, бо шось з каждою грою тих кучерів на калапітрі стає всьо менше і менше. Але окремо не клади, бо може ся хлоп образити, подумає, же Миколай го лисим обзиває, нє такого не можна робити, тіки тако в шампунь пару крапель і буде фест. Лукасу би треба було яких рукавиць таких теплих, бо той бахур як баче сніг, то так ся тіше, же відразу свої ґраби в нього пхає, шось там місить місить, ніц не знав шо робити з тим щастям, поки му минулого року не показали як то ся сніжки ліпить. Ну а відки би знав, як перший раз в життю сніг зовидів, бо де він там в своїй Ла Коруньї міг бачити таке диво? Але ручки в нього делікатні, не звикли до такого колючого холоду, то тре їх берегти, бо ся простуде і хто буде нам брамки стріляв? А наступного року то вже можна му і санки здарувати, а ше за рік може й нарти, а чого, най ся дитина вчить, розвиває… Миколасю наш коханий, то ше є далеко не всі наші дітваки, але кінчає ся нам папір і не маєм більше де писати, а тому за інших бахурів то тобі мейлом напишемо, альбо есемеса відправим. Але так на загал, то принеси їм кожному мандарин, помаранчів і яблук з морквою, бо то є вітаміни, а ше по різці, то зіхер, аби ся не розслабляли і знали же в наступнім році тре бути ше чемнішими і грати ше ліпше! А взагалі пане Костов, Миколасю наш болгарський, дивися добре за тими матолками, бо вони, як за ними ся не дивиш, то зачинають вар’ювати, чисто діти малі, і дай Ті Боже на то здоровля і моцних нервів! Наше шануваннє, Юрко і Славцьо | |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
ВОЛЮ ПАВЛИЧЕНКАМ!
Категорії розділу
Остатні оповідки
| [08.03.2012] | |
| 12. "Звьоздочка моя опромєтчіва" ... (0) | |
| [06.02.2012] | |
| 11. Підсумки першого кола або знову про сумне... (1) | |
| [22.07.2011] | |
| 10. Дива ся не стало або Блохін знову у руля (0) | |
Наше опитування
Хмаринка теґів
ШЕ МИ Є ТУТВО:
Архів новин
Корисні посилання
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Рекляма
Юрко і Славцьо © 2010-2024
