Юрко і Славцьо

Субота, 20.04.2024, 13:08

Головна » 2012 » Грудень » 28 » Футбольний вертеп в стилі трагікомедії, ябо як наша федерація тренера вибирала

---

10:49 Футбольний вертеп в стилі трагікомедії, ябо як наша федерація тренера вибирала

Хтіли бись-мо Вам вповісти, же не тіко в парляменті вміют нас розводити як котєт, але й  у федерації футболу то роблят далеко не гірше. А навіть, ми би повіли, шо багато ліпше, бо роблят то з натхненнєм і неабиякою фантазією. Ну але тут і нема чого ся дуже дивувати, бо хлопці тіко но прийшли до влади - повні сил і ідей, і мають ше той молодецкий запал, аби то всьо бігом втілювати в життя! І відразу фортуна ся їм всміхнула і дала шанса показати цілому вкраїнському народу як то файно вміют вони швіцувати і які з них знамениті керовніки – Блохін кинув збірну і пішов рятувати Динамо, а пану Конькову і го побратимам тре було в темпі вальсу найти збірній нового тренера. Чи то дійсно була чиста фортуна і випадок, чи може якась зорґанізована акція, то нам невідомо, але схиляємоси до думки, шо таки випадок. Такий самий, як і той же президент «Динамо» і президент ФФУ на емеритурі єднаково ся пишуть. А як муляє ше Вас якась недовіра в серцю, як завівси там який робак і так тихо жере Вас зсередини (нашіптуючи, як який внутрішній голос, же то всьо діло було добре спляновано), то хтіли бись-мо панство спитати, а чи могло бути таке же в той самий день як пішов Блохін, відбулась ше одна знаменита подія – пана Фоменка призначили... ціхо-ціхо, як то ся називає... головою Комітету Національних Збірних Команд ФФУ, в чиї функції буде входило вибирати тренерів для збірних та оцінювати їхню працю. Чи могло таке статись спляновано – та ту дитєтку малому ясно, же то чистої води випадок! Срали мухи – весна буде, та-та. Ну і зачалась катавасія, завертіласи-запрацювала машина, аж зо славетного Львова було видко як то всьо діло парує! Попритєгали сценаристів зі студії Довженка, сидят шкробают си потилицю, поправляют си цвікер на носі і пишут, пишут, пишут… Пишут сценарій серіала, який вже три місяці тримає в напруженню всеньку країну. Вийшла така собі, не до вповідзеня, трагікомедія з шокуючим і головне абсолютно несподіваним фіналом! Зачиналоси то всьо діло на диво тихонько і спокійно, так би мовити, в робочих буднях. Пан Коньков доручив собі і пану Фоменку найти тренера, но і взялиси до праці, аж гай зашумів. Пан Фоменко, не покладаючи рук, проводив здибанки з бозна-якими експертами - від тренерів, до спортовців на емеритурі і спортивних журналістів (а ше маємо таку підозру же навіть з вчителями фізкультури)... Всі вони му когось радили, а він то всьо акуратно нотував си до зошита в косу лінійку і в каждім такім списку, з самого долу, якось навіть так троха встидливо, дописував своє ім’я, не інакше аби зазначити, же той список склав особисто він. Ну а бо для чого би ше? А пан Коньков в той час займавси рихтуванням таких більш неформальних імпрез з наїдками ружними і трунками файнє вистояними (наперед власне з трунками), і в тотій атмосфері роздавав оферти наліво і направо, каждому пропонував повести нашу збірну до вершин! Казали, же так направду, то кожен міг дістати таку оферту, тре було тіко опинитися в правильний час в кнайпі, де пан Коньков пополудню поправляв своє розхитане здоровлє після тих імпрез, і зафондувати му пиво. Скажемо чесно, шукалисьмо ту кнайпу, але фортуна нам ся не всміхнула…  Чи то на одній з тих імпрез чи вже наступного ранку в кнайпі пан Коньков зобачив здепресованого після виборів Андрійця Шевченка, того ми не знаєм, а брехати звичаю не маєм, але шо є очевидно, то то, же стало му так по-людськи жаль хлопа і захтів він го втішити. Андрійцьо як зачув шо му оферують, то ледве зо стільця ся не гримнув, як то так, ше пару місяців тому, виходив на боїско яко гравець, а тепер буде тими всіма матолками керувати? Ото би певні вже Крістен ся втішила, ото би вже могла ся пишати своїм мужем, мала би шо колєжанкам вповісти, ходила би вся як та пава. І так му стало файно від тих думок про свою малжонку, же забув наніц за свою депресію і пару днів ніц не могло затьмарити його щастя. Але потім ціла футбольна громада - ті мацьори невдєчні, ті нендзи зогнилі - так ся спротивила Андрійцю яко тренеру, так го облила гівном згори до низу, таких слів понапувідали, же Андрійцьові мало вуха не пов’яли. Він того не стерпів і втік до Льондина. Бо яка порєдна людина би то стерпіла? І так та галабурда ся не вдала і тре знову було шукати нового тренера.  Шукали недовго, а як казати правду, то взагалі не шукали, бо найшли го були ше до Шевченка. Був то пан Гаррі Реднапп. Пувідали, же хтіли го ледве не всі спортові експерти України, малювали го майже як месію, мав йно один мінус, за який ми вже колись раніше писали – не любив гурівки, пив тіко віскі і то без льоду, а затим тєжко було му найти спільну мову з паном Коньковим. Чи то стало причинов, же пан Гаррі Реднапп таки не став тренером, то не знаєм, бо причини називали різні. Ше ходили чутки, же бардзо було го образило, шо в той час як федерація вела з ним переговори, голова тої федерації пив гурівку з Андрійцьом Шевченком і обіцєв му золоті гори і нумера на машину «ТУ 7777». Дуже вразила така поведінка ґонорове британське серце і в кінець зіпсула його стосунки з паном Коньковим. І знову, чи було то сплановано? Певно же нє, бо хто знав, шо Андрійко ся опине в тій кнайпі і власне в той момент, коли пана Конькова розпирало почуття щедрости? Пувідали ше за єншу причину - казали же федерація хтіла пану Реднаппу дати в підсобники своїх людей, а пан Реднапп чогось закипів… Але зупевні то було якесь непорозуміння і пан Реднапп певно не допетрав, же то є просто елєментарна українська гостинність – раз Ви вже зробили нам таку честь приїхати тренувати нашу збірну, то ми Вам зорґанізуєм підмайстрів, аби Ви си тим дурно голову не мастили. А пан Реднапп певні подумав, же го за якого бідака тримают, дают му помічників на халяву, хоч він ше, Богу дєкувати, годен си дозволити і заплатити. Отакво через випадок і непорозуміння збірна України лишилася знов з голов сраков, а пан Реднапп пішов тренувати рейнджерів королеви. І на тім скінчивси черговий епізод серіялу.  Після таких-во двох невдач, хлопаки зашвіцували ше сильніше, не спали, не їли, навіть гурівку перестали пити. Серіал досяг своєї кульмінації, в повітру була така напруга, же часами ся здавало шо то всьо трісне, країна сиділа затамувавши віддих і схопивши ґрабами коліна, би ті ся не трусили. Пан Фоменко бігом нарихтував список з трийцяти кандидатур і підписав то всьо, ясне діло, своєю фамілією, бо так ся робе, і зачали члени виконавчого комітету ставити їм плюсики і мінусики. Збирались мало не каждого тижня - чесно вповідаєм, ше не виділи, аби ФФУ так себе не жаліла - швіцували ше певно більше за тих в парляменті, аж троха їх шкода ставало… Скоро той список ся скоротив до п’яти чи правильніше повісти чотирьох, бо п’ятий то був просто автограф пана Фоменка під списком. А як зійшлися на їдному кандидаті, а був то знаменитий пан Еріксон, який хоч вже давно нічим яко тренер ся не відзначав, але мав ладні окуляри і хитрий погляд, то понесли го на підпис пану Конькову. Повімо вам же вибір то був не з легких, бо були серед кандидатів і такі шановані пани як Фелікс Магат і Роберто ді Маттео, але Еріксон переміг в чесній боротьбі, в тому ніхт ся не сумніває і форси певні просив менше, шо тоже є не маловажно. Ну і поніс пан Фоменко того кандидата на підпис Конькову, такий весь втішений, бо нема шо говорити файно попрацювали, в руках несе документ, а в документі прізвище Еріксона і знизу так акуратно ся підписав пан Фоменко, ну бо так має бути, бо він за то відповідає! Постукав так елєґансько в двері, три рази - не більше й не менше, та як пан Коньков то любе, по-інакшому, кажут, не толєрує - зайшов до кабінету, поклав документ на бюрку і стоїт весь аж сяє. І яке то було в него здивуваннє, коли пан Коньков зірвавси як обшпарений і зачав кричати як несамовитий: «Шо то ти, матолку, мені приніс, до холєри?!!! Казав я тобі, же не хочу в тому брати участь, бо серце мені ше досі болит після відмови Андрійка, аж валер’янку мушу пити?! Казав чи нє?» - «Казали-сти...» - «А казав, аби ти мені приніс вже коли всьо собі там вирішите і я тіко підпишу? Казав чи нє, я сі питаю?» - «І таке казали-сти...» - «То якого дідька тутво два кандидата, до псьої мами?» – і пан Коньков притулив документа до самого носа пану Фоменку, а там чорним по білому писало один попід одним два прізвища – Еріксон і Фоменко. Пан Фоменко тіко був відкрив рота, аби всьо витлумачити, як пан Коньков закричав знову: «Ніц не хочу чути, і шлюс! Йди клич тих двох на засіданнє виконкому, буду вибирав! Всьо сам мушу робити, всьо сам…»  І власне таким чином, на своє превелике здивування став пан Фоменко кандидатом на тренера. І пувічте чи міг він шось з тим вдіяти? Та ясно же нє… А ше, як казати правду, то перебував він в стані шоку і мало шо міг говорити… Тіко калапітрою мотиляв, а швидше дриґав… А пан Коньков врешті взяв то всьо діло в свої руки і зачав діяти в ліпших традиціях совєтських кєровніків. І мав рацію, бо шо-шо, а керовніки то в Совєтах були знамениті, керувати вміли на славу. Назначив засідання комітету і розказав викликати тих двох матолків, які так ся просять бути тренерами, каже, най я послухаю, шо вони вміют, каже, най но розкажут мені як то вони будуть збірну тренували, каже, най виступлят з програмами, мают квадранс години каждий, бо довше, то я захропу, і хай, ті, каже, плакати підготуют, для візуалізації. Ну і правильно, бо якого милого? Тре послухати, перед тим як шось вирішити, нє? А може то які авантюристи і тре їх обох в шию гнати. Бо потім хто винен буде? Пан Коньков! То мусит всьо провірити, а як? От тіки пан Еріксон, куркуль нещасний, мав стіко гонору, же відмовився приїхати і дивитись як його, як яку курву на панелі, будут вибирали. Но і баба з воза, коням легше, кому такі ґонорові тре? А потім ше командувати зачне, яких футболістів викликати, кого в основу ставити, як так ся зачинає, то далі можна чекати тіко ше гіршого. А пан Фоменко, то хлоп свій, прийшов, постояв, мало шо казав, так ніби язик проковтнув, але то й добре, видно троха встидливий, а то є добра риса, головне шо на старших по посаді сі рівнєє, бо ті іноземці, шляк би їх трафив, навіть не приїхали, ніякого тобі пошанівку. А затим пан Коньков тако їдне око примружив, глянув, і раптом спам’ятавси, шо десь він вже того кандидата видів і шо має таке чуттє, же добрий з него павор, то чого би і не дати шанса? А тим більше, шо більше нікого і нема… Но і так рішення було прийняте, пан Фоменко на великий свій подив і заскочення всьої української футбольної громади став тренером збірної України. Ніхто такого ся сподівати не міг. То був власне такий фінал, який не годен прочитати від самого зачатку. Але де там?  Не знаєм як Ви, шановне паньство, а от в нас немає жадного сумніву, же від початку до кінця тої історії – то всьо був попросту ланцух неймовірних випадків. Ну знаєте як то буває в файно написаних і зафільмованих серіялах. Не інакше як ланцух випадків...

1 2 3 4 5 Категорія: Новини футболу, як їх видять Стефцьо і Зеник | Переглядів: 1074 | Додав: yurko_i_slavcyo | Теги: Магат, Реднапп, Коньков, ФФУ, Фоменко, Еріксон, ді Маттео, Шевченко | Рейтинг: 5.0/2

Всього коментарів: 0